Фільтр розповідає про тернистий шлях різдвяної ялинки

Перед новорічними святами більшість українців ставить вдома ялинку. Проте певний період ця традиція була під заборонами.  Про тернистий шлях ялинки читайте в нашому матеріалі.

Традиція ставити ялинку вдома на новорічні свята прийшла до України із Західної Європи. Вперше різдвяну ялинку поставили для балу в Одесі ще в 1811 році. Перший градоначальник Одеси Еммануїл Йосипович Рішельє присвятив її своїй дочці.

Серед звичайних українців ця традиція не була такою популярною. На початку 20 століття головним різдвяним символом нашого народу був дідух (різдвяна прикраса з колосків), а ялинку ставили лише заможні люди.

Про це пише й Михайло Коцюбинський в оповіданні “Ялинка” (1891 рік). Улюблене дерево сільського хлопчика було зрубане та передане у панський будинок напередодні Різдва.

З часом традиція ставити ялинки поширилась серед більших мас населення. Але ненадовго.

Ще в царській росії, у 1916 році, Священний синод російської православної церкви закликав бойкотувати ялинку. Пояснили це тим, що ця традиція була започаткована в Німеччині. А вона була ворогом російської імперії під час Першої світової війни.

Цю політику продовжили й більшовики. У 1927 році в срср почалась антирелігійна кампанія, тож святкування Різдва, традиція ставити різдвяну ялинку та Святий Миколай опинились під негласною забороною. Ялинку називали «буржуазним і релігійним пережитком».

Комуністи не лише заборонили відзначання релігійних свят, але й Новий рік зробили робочим днем. За прогули карали серйозніше, ніж в інші дні.

Особливо “перепадало” продавцям ялинок — їм видавали штраф розміром 100 рублів. На той час це були великі гроші.

Тих, хто святкував новорічні свята, ганьбили та могли їм виписати догану. Люди ж, попри всі заборони, все одно крадькома приносили додому ялинки та прикрашали їх.

Мали значення й іграшки, якими наряджали ялинку. Кульки — це символ тих плодів, які росли на дереві в Едемі. Кольорові ланцюжки — символ змія-спокусника.

А зірка, яку ставили на верхівку дерева, це символ Вифлеємської зірки. Вона, згідно з Євангелієм, привела трьох мудреців зі Сходу до маленького Ісуса Христа. Ця зірка сповістила про його народження.

Під ялинку також завжди ставили вертеп.

У 1935 році, в час страшних репресій, дефіциту та терору, більшовики вирішили повернути людям свято. Сталін же заявив, що “жити стало краще, жити стало веселіше”.

Тоді ж і було дозволено святкувати Новий рік та ставити ялинку.

Відтоді це дерево й стало символом Нового року, а не Різдва.

У містах почали ставити ялинки, проте з новими прикрасами.

Наприклад, замість Вифлеємської зірки ставили п’ятикутну радянську зірку із зображенням серпа і молота.

З’явилися також ялинкові іграшки у формі космонавтів, космічних кораблів, червоноармійців, військових машин тощо. А на кульках малювали портрети Леніна і Сталіна.

Окрім гірлянд, вішали написи з цитатою  “спасибі рідному Сталіну за наше щасливе дитинство”.

Можливо, в когось навіть збереглися ці іграшки й досі.

23 грудня 1947 року указом Президії Верховної Ради СРСР 1 січня оголосили вихідним днем. Тому з того часу святкування Нового року штучно набуло більшого значення, ніж Різдво. 

Тому так важливо не зупинятися у відроджені наших традицій та ніколи не соромитися їх. Бо зазвичай наше почуття сорому щодо традицій – наслідок російської пропаганди.