Переосмислення 23 лютого та 8 березня

▪️ Як день радянської армії став святом усіх хлопчиків та чоловіків?

▪️ Яким чином 8 березня, день за права жінок, перетворився на «свято весни, краси та жіночності»?

▪️ Які ідеологічні смисли Радянський Союз закріпив у святкуванні цих днів?

▪️ Як розуміння історії й сутності цих традицій сприяє їх переосмисленню та спонукає до змін?

🎧 У другому епізоді подкасту «Життя в серванті», створеному The Ukrainians та IREX, Олена Тараненко разом із телеведучою Ярославою Кравченко та істориком Геннадієм Єфіменком говорять про переосмислення 23 лютого та 8 березня.

Зібрали головні тези подкасту в дописі.

Ще донедавна в наших садочках та школах на 23 лютого та 8 березня вітали хлопчиків та дівчаток «зі святом». При цьому, у суспільстві не було розуміння й загалом бажання зрозуміти, що це насправді за дні і чи взагалі доречно їх святкувати.

Фактично, людей один раз на рік вітали з їхньою статтю. Просто за те, що хтось народився чоловіком чи жінкою. Це — результат посиленої радянської пропаганди.

Які ідеологічні смисли зашив СРСР у ці свята? І як взагалі виникло святкування цих днів?

23 лютого

Дата святкування Дня радянської армії 23 лютого — штучна. У цей день не відбулось жодної важливої події, до якої більшовики могли б прив’язати свято.

Ідея святкувати цей день була висловлена ще в лютому 1919 році. Підставою мала стати річниця видання декрету про створення Робітничо-селянської червоної армії (РСЧА) — 28 лютого 1918 р.

Але напередодні було запроваджено свято Червоного подарунка — на пам’ять про збір в населення речей для новоствореної Червоної армії (точніше не збір, а забирання). Тож день створення РСЧА сумістили з Днем Червоного подарунка — 17 лютого.

Але 17 лютого у 1919 році припало на понеділок. А яке ж це свято в понеділок? Тому його вирішили перенести на найближчу неділю — 23 лютого. Відтоді й святкується без жодного підґрунтя.

У 1923 році була встановлена офіційна назва свята — День Червоної армії та флоту. У 1949 році свято було перейменовано на День радянської армії і військово-морського флоту.

Як би радянська влада не намагалась вигадати привід для святкування цього дня 23 лютого, їй не вдавалось.

Проте українці таки можуть спокійно святкувати 23 лютого, але, звісно, не День радянської армії, а День капітуляції радянської росії!

Бо 23 лютого 1918 року Німеччина висунула мирні вимоги, аби росія визнала незалежність Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії, України, роззброїла флот і демобілізувала армію.

І росія погодилася! Була підписана мирна угода, у результаті якої росія втратила велику частину територій.

Лише 14 жовтня 2014 року в Україні нарешті скасували святкування Дня захисника Вітчизни 23 лютого.

Натомість почали відзначати 14 жовтня День захисника та захисниць України. Тобто зникла гендерна упередженість: ще до 2014 року 23 лютого в багатьох садочках та школах України вітали хлопчиків, а тепер це припинилось.

14 жовтня — також і символічна дата для України, бо в цей день 1942 року була заснована Українська повстанська армія.

8 березня

Дуже цікавим фактом є те, що Лютнева революція, що завершилася розпадом російської імперії, розпочалася саме 23 лютого. І почали її жінки!

23 лютого за юліанським календарем (за новим стилем — це 8 березня) в Петрограді вийшли тисячі жінок, скандуючи гасло «за хліб і мир». Через декілька днів російський імператор надав жінкам виборче право. Але це не зупинило антиурядові протести, що призвело до розпаду російської імперії.

Після закінчення війни та революції у 1921 році було ухвалене рішення щороку 8 березня святкувати Міжнародний жіночий день.

Радянська пропаганда спершу створила образ жінки-робітниці, колгоспниці. Під час Другої світової війни у жінок був образ жертв німецької агресії. А після її завершення почав культивуватись образ жінки-«матері» та «берегині домашнього вогнища».

Власне, цей образ, створений ще за радянської влади, зберігся й до сьогодні.

Радянський Союз перетворив Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир (заснований рішенням ООН від 1977 року) на День «жіночності, весни, краси та ніжності».

Ще й досі в цей день у соціальних мережах можна натрапити на рожеві картинки з тюльпанами й привітаннями з «Днем весни та жіночності».

Тобто це свято втратило свій первинний сенс.

У той час, як у світі в цей день обговорюють питання гендерної рівності, проблему насильства над жінками тощо.

Після початку війни з росією у 2014 році всі ми почали активніше позбуватися радянщини.

Найбільш очевидний шлях — викинути все застаріле й непотрібне.

Однак є речі або навіть звички, традиції, які ми нібито любимо і вважаємо своїми. Наприклад, святкування 23 лютого та 8 березня як «свята жіночності і краси», а не як Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародний мир.

Слухайте подкасти The Ukrainians та IREX, в яких вони розбираються, як же нам позбутися цих радянських атрибутів, які, неначе величезний сервант, стоять у нашому житті.