Спецпроєкт “Справжні”. Історія Ханенків. Загадкова сімʼя київських колекціонерів.

Пристрасні колекціонери та загадкові українці. Справжні Ханенки, історія яких варта вивчення. Їм вдалося зібрати у Києві найбільшу колекцію мистецьких творів з усього світу. 

Пам’ятки з усієї Європи, Японії, Китаю, Єгипту, країн Сходу та різних куточків України були зібрані у Києві. Ханенки обладнала свій маєток під музей. Але особливу увагу сім’я приділяла дослідженням історичних артефактів на території України. Саме їхня діяльність допомогла у відновленні та збереженні нашої спадщини. Про відомих українців XIX століття та вплив радянського керівництва на долю музею читайте у нашому матеріалі.

Варвара та Богдан були однією з тих пар, які мали схожі погляди на життя і безмежно кохали одне одного. Колекціонування і любов до нього стало справою, без якої подружжя не уявляло свого життя. Перші картини в колекцію вони купили вже під час весільної подорожі Італією. Ханенки мріяли: весь спадок належатиме Києву – таке було бажання Богдана, а Варвара його підтримала.

Богдан і Варвара зробили великий вклад в культурний розвиток нашої країни. 

Вони були володарями не лише колекцій з усього світу, а й дбали про історію власної країни. Археологічні розкопки на території України давали їм можливість віднайти стародавні коштовності. Одним з таких скарбів була перська чаша.

Перська чаша — найбільша цінність в колекції Ханенків. Унікальна коштовність була знайдена на Волині, але згодом вивезена до Польщі. Загадковим способом Богдану вдалося віднайти і повернути її в Україну. Совєти шляхом обману вивезли чашу на виставку в Ермітаж. Відтоді в Україну вона не поверталась… А в 1987 році біля фото чаші, яка є власністю України, з’явився напис: «Це чаша Ханенків, надіслана в честь 175-річчя Ермітажу в дар відділу Сходу». Уявляєте рівень нахабства та цинізму?

Після смерті чоловіка в 1917 перед Варварою постав вибір: емігрувати та вивести колекцію в Німеччину або ж залишитися у Києві. 65-річна жінка вирішила залишитися у себе вдома разом із усім спільним спадком, який вони зібрали за життя з коханим. 

Вже через два роки радянська влада націоналізувала музей. Для Варвари це означало, що умови її проживання зміняться кардинально. Шикарний маєток Ханенків завжди був відкритий для киян та дослідників, але він не був публічним місцем. 

Коли музей офіційно став державним, Варварі, господарці дому, було відведено лише дві кімнати, вона більше не могла вільно користуватися залами другого поверху, серед яких була їдальня. Савєти навіть зняли табличку із ініціалами Ханенків, яка вітала гостей при вході. 

Музей пережив Другу Світову війну, проте зазнав величезих втрат. Було знищено або вивезено приблизно 25 тисяч цінних експонатів. Всупереч останній волі засновників зберегти колекцію радянська влада, звісно, не дотрималася слова. Експонати за безцінь продавали за кордон, щоб закупити військове обладнання та техніку; чимало картин вивезли до різних музеїв росії. Руки до вивезення колекції під час окупації Києва доклали і німці.

Історія повторюється, чи не так?

Викрадення скіфського золота з Мелітопольського музею російськими військами у квітні цього року, пограбування Херсонського краєзнавчого музею окупантами перед втечею з міста — російська влада і досі розкрадає наші культурні артефакти.

Наприкінці минулого століття музей відреставрували, а до назви повернули ім’я засновників. 

10 жовтня цього року неподалік від музею впала російська ракета. На щастя, будівля вціліла. Колекція Ханенків для українців та світу дуже цінна, тому працівники музею оберігають, дбають та охороняють експонати. З початку повномасштабної війни усі артефакти заховані. Ми віримо, що зовсім скоро гості музею зможуть знову насолоджуватися експонатами, які усе своє життя колекціонувало подружжя Ханенків. Колекціонувало, щоб ми могли їх побачити.